Новини

 

ОСОБЕННОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ НОРМАТИВОВ ДОПУСТИМЫХ ВЫБРОСОВ ЗАГРЯЗНЯЮЩИХ ВЕЩЕСТВ И КОНТРОЛЯ ИХ ОБЪЕМОВ

Дата опубликования 6’2010 

журнал : СТАНДАРТИЗАЦІЯ СЕРТИФІКАЦІЯ ЯКІСТЬ

В. Приміський, кандидат технічних наук, доцент кафедри наукових, аналітичних приладів і систем (НАЕПС), НТУУ «КПІ», В. Курдій, провідний спеціаліст, ТОВ «Автоекоприлад», м. Київ

У статті розглянуто особливості застосування технологічних нормативів допус тимих викидів забруднювальних речовин. Розглянуто методологію інструментального контролю й обліку фактичних обсягів вики- дів. Проаналізовано можливості застосування гравіметричних й оптичних пиломірів.

 

 

Постанова КМУ від 28.12.2001 № 1780 [1] зобов’язала «… заінтересовані органи влади, до сфери управління яких належать підприємства, установи, організації, що здійснюють викиди за- бруднювальних речовин в атмосферу із стаціонар- них джерел» розробляти технологічні нормативи гранично допустимих викидів, які затверджуються Мінприроди. Згідно з [1] на стаціонарні технологіч- ні процеси у промисловості розробляються поточні й перспективні технологічні нормативи викидів забруднювальних (шкідливих) речовин [2—6]. Однак кількість розроблених технологічних нормативів викидів забруднювальних речовин для різноманітних виробничих процесів у промисловості за 10 років з моменту виходи постанови [1] є недостатньою. Певні умови неквапливості створення технологічних нормативів закладено у самій Постанові, а саме п. 8 зобов’язує розробляти ці нормативи «… органи влади, до сфери управління яких належать підприємства, установи, організації, що здійснюють викиди забруднювальних речовин в атмосферу зі стаціонарних джерел». На момент виходу [1] значна кількість підприємств входила до складу галузевих відомств, де були відповідні наукові інститути, організації, які і могли розробити ці нормативи. За десять років майже вся промисловість пройшла етап приватизації, відповідні відомства й інститути зникли, і нормативи фактично розробляти нікому, в результаті і «заінтересованих органів влади» не залишилося, тому і нормативів розроблено замало.

 

АНАЛІЗ РОЗРОБЛЕНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ НОРМАТИВІВ Вимоги усіх згаданих вище поточних і перспек тивних нормативів за контрольованими забрудню вальними речовинами і числовими значеннями зве- дено у таблицю, з якої видно, що в усіх цих різних технологічних і виробничих процесах склад забруд- нювальних речовин є фактично однаковим (концентрації залежно від виду палива, особливостей техно- логічного циклу, обладнання різні), а саме: ƒ суcпендовані частинки (по суті це пил, харак- терний для кожного виробничого циклу) в діапазоні від 10 мг/м3 до 2000 мг/м3 ; ƒ діоксид сірки (SO2 ) у діапазоні від 200 мг/м3 до 5100 мг/м3 ; ƒ діоксид азоту (NO2 ) у діапазоні від 250 мг/м3 до 2000 мг/м3 ; ƒ діоксид вуглецю (СО) у діапазоні від 100 мг/м3 до 8000 мг/м3 . Звісно, певні відмінності є. Так, у технологічних нормативах для цементного клінкеру нормуються, окрім наведених у таблиці забруднювальних речо- вин, додатково: важкі метали, хлористий водень HCl, фтористий водень HF, діоксини та фурани, загальний органічний вуглець. У цілому чотири забруднюваль- ні речовини: суспендовані частинки, SO2, NO2, СО — є найбільш поширеними у більшості технологічних процесів у промисловості. Це й не дивно, оскільки всі вони є процесами горіння різноманітного палива (твердого, рідкого, газоподібного), і тому у випадку різної концентрації склад основних забруднюваль- них речовин є майже однаковим. Також слід відмітити відсутність технологічних нормативів викидів таких галузей, як металургія, на- фтохімія, виробництво мінеральних добрив, дерево- обробної галузі, виробництво будівельних матеріа- лів і скла, олійно-жирової, харчової промисловості тощо. Аналіз розроблених технологічних нормативів виявив також дуже важливу особливість, яка прак- тично не дозволяє їх застосовувати. Так, є чіткий технологічний норматив викиду забруднювальної речовини, але ніде не вказано, яким методом і за до- помогою яких засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) слід контролювати вимоги цих нормативів. Відсутня необхідність застосування приладів під час контролю технологічних нормативів — отже, відсутні й вимоги до них.

untitled

 

КОНТРОЛЬ ОБСЯГІВ ВИКИДІВ Останні 30—40 років в Україні рівні викидів за- бруднювальних речовин на підприємствах визнача- лися за розрахунковими методиками (так звані роз- рахункові томи ПДВ). З 2003 року згідно із внесе- ними змінами до Закону України «Про охорону на- вколишнього природного середовища» [7] у ст. 44 вказано, що «… збір за забруднення навколишньо- го природного середовища встановлюється на осно- ві обсягів фактичних викидів….». Виникає питання: а що означає термін «фактичні викиди»? Значна кількість фахівців вважають, що це викиди, безпо- середньо виміряні за допомогою ЗВТ: автоматичних газоаналізаторів, вимірювачів швидкості, температу- ри, тиску димових потоків, пиломірів. Ст. 10 розді- лу 111 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» [8] прямо вказує на необхідність контролю за обсягом і складом забруднювальних речовин за встановленими методами вимірювання, розроблення нових методик вимірювання і застосування повіроч- них ЗВТ. На сьогодні ці норми законів не виконуються, в Україні практично відсутні підприємства, де б в ав- томатичному режимі стаціонарно, цілодобово функ- ціонували газоаналітичні комплекси, системи, які вимірюють концентрації забруднювальних речовин і далі, на підставі результатів проведених вимірень, проводилися розрахунки обсягів викидів. Певні роз- робки у цьому напрямку є. Так, з 2000 по 2009 роки на Київському сміттєспалювальному заводі «Енергія» працювали перші вітчизняні комп’ютеризовані автоматичні газоаналітичні системи техноло- гічного й екологічного призначення [9, 10].

 

Технологічна система контролювала газовий склад у печі горіння (О2, СО, CН4, СО2 ), за її параметрами оператор контролював та оптимізував процес го- ріння. Екологічний комплекс вимірював концентра- ції (SО2, СО, CН4, NОx , СО2) після очисних фільтрів, перед скиданням у димову трубу [11]. Усього бу- ло створено вісім комплексів: чотири технологічні і чотири екологічні на кожну із печей. Також було виконано аналогічний пілотний проект для однієї із коксових батарей Ясіновського коксохімічного заводу [12]. Згадані вище закони [7, 8] у частині обліку об- сягів викидів і розроблені технологічні нормати- ви згідно з [1] начебто вирішують одне й те саме завдання, але процеси вимірювання значень фізич- них величин і їх контролю — це дві різні функції і відповідно два різні підходи до вирішення цих за- вдань. Так, якщо потрібно вимірювати обсяги фак- тичних викидів забруднювальних речовин, як того вимагає Закон [7], то потрібно застосовувати стаці- онарні автоматичні газоаналітичні системи (комп- лекси). Останні цілодобово проводять вимірювання концентрацій забруднювальних речовин, опрацьо- вують цю вимірювальну інформацію на комп’ютерах, що входять до складу вимірювальних газоаналітич- них комплексів, і видають результат кількості (масу) викидів забруднювальних речовин за одиницю часу: г/с, кг/рік, т/рік. Тобто у результаті процесу вимірювання завжди є дані фактичних обсягів викидів за певний час: се- кунду, годину, добу, рік. Відповідно вимоги до га- зоаналізаторів, що працюють у цілодобових екстре- мальних режимах, за значних температур, тиску, ві- брацій, вологості, пилу, дії парів кислот і лугів тощо є надзвичайно високими. Як правило, застосовується дублювання основних блоків або ж і самих газоана- лізаторів. Відповідно і ціна таких стаціонарних газо- аналітичних комплексів, систем складається з ураху- ванням цих особливостей експлуатації. У разі ж контролю технологічних нормативів ви- кидів достатньо застосувати переносні, компактні га- зоаналізатори, призначені виключно для інспекцій- них, разових контрольних вимірень, за результатами яких встановлюється екологічна характеристика ви- киду: відповідає чи не відповідає отриманий резуль- тат у мг/м3 встановленому технологічному нормати- ву. Вимоги до газоаналізаторів (пиломірів) у цьому випадку значно спрощені. Наприклад, якщо прилад і повинен працювати в умовах підвищених темпера- тур, то, як правило, не більше хвилини. Прилади по- винні бути простими у керуванні, малої ваги і га- баритів, враховуючи сучасні вимоги, повинні мати вмонтований чековий принтер. Відповідно ціна та- ких приладів є на порядок меншою від стаціонарних комплексів

 

На жаль, в українських нормативних документах відсутні чіткі вимоги стосовно того де, як і які при- лади застосовувати для вимірювання обсягів і технологічного контролю забруднювальних речовин. У більшості розвинених країн сформовано вимоги до приладів контролю забруднювальних речовин, є рекомендовані списки таких приладів. Слід зауважити, що в Україні є позитивний досвід щодо створення чітких вимог до інструментальних засобів контролю відпрацьованих газів автомобілів. У 2009 році постановою КМУ № 332 від 08.04.2009 затверджено «Технічний регламент щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки». У Додатку 10 цього технічного регламенту чітко і детально прописано технічні і метрологічні вимоги до аналі- заторів відпрацьованих газів транспортних засобів. Аналогічно необхідно створити подібний регламент(и) щодо газоаналізаторів й інших засобів вимірювання (пиломіри, вимірювачі швидкості, тем- ператури, тиску) газово-пилових потоків, що вико- ристовуються під час технологічного контролю викидів найбільш поширених забруднювальних речовин.

ВИМІРЮВАННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ СУСПЕНДОВАНИХ ЧАСТИНОК За існуючими методиками суспендовані частинки (концентрації пилу) вимірюються гравіметричним методом, тобто вимірюванням ваги пилу, прокачаного через пиловий фільтр із заданими витратами за фіксований час. Метод є найбільш достовірним, але довготривалим — мінімум 20 хвилин одне вимірення. Альтернативою є швидкодійний (декілька секунд) оптичний метод вимірювання густини пило-газового потоку (на інженерному сленгу «на просвіт»), під час якого вимірюється ступінь поглинання світлового про- меня пилом. Застосування оптичних пиломірів потребує фактично переградуювання оптичної шкали на гравіметричну для кожного джерела пилового потоку, тобто якщо на підприємстві є декілька джерел пилу, то для кожного із цих джерел повинна бути своя гравіметрична шкала, і що ще важливо для стабільності технологічного процесу, під час здійснення якого ви- діляється пил. Саме такі оптичні пиломіри були б д речними під час контролю технологічних нормативів викидів суспендованих частинок. Нормативи, інструкції вибору і застосування оптичних пиломірів відсут- ні, тому і застосування їх фактично ніяк не взаконене. ВИСНОВКИ 1. Незначна кількість розроблених за 10 років технологічних нормативів викидів забруднювальних речовин зумовлена тим, що нормативи повинні розробляти наукові фахівці на підставі проведених науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт, але держава не виділяє коштів на проведення таких робіт. 2. Постанову [1] було прийнято у 2001 році. За цей час відбулося багато змін, і Україна взяла курс на гармонізацію і впровадження європейських стандартів охорони довкілля. Тому доречно розгляну- ти питання впровадження європейських підходів за- мість подальшого розроблення нових технологічних нормативів викидів, а саме розробити технічний ре- гламент щодо технологічних нормативів допустимих викидів забруднювальних речовин, у якому встано- вити не лише норми, а й вимоги до методів та засо- бів контролю виконання цих нормативів. 3. Аналіз більшості нормативно-правових доку- ментів (закони, постанови, накази, інструкції) що- до викидів забруднювальних речовин показує, що до їх розроблення мають залучатися фахівці з приладо- будування і метрології. Тоді у цих документах мож- ливим є встановлення нормативів, їхніх граничних значень і вказівок щодо застосування ЗВТ і режимів вимірювання (стаціонарних, періодичних, інспекцій- них, контрольних). 4. Зараз у технічних університетах Вінниці, Донецька, Львова, Києва, Харкова є відповідні кафе- дри, що готують спеціалістів з екологічного, аналі- тичного приладобудування. Є також ряд спеціалі- зованих підприємств, які займаються виробництвом приладів еколого-аналітичного спрямування. Цих фахівців слід залучати до вирішення питань контролю викидів забруднювальних речовин.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Постанова КМУ «Про затвердження порядку розро- блення та затвердження нормативів граничнодопус- тимих викидів забруднюючих речовин із стаціонар- них джерел» від 28.12.2001 № 1780. 2. Технологічні нормативи допустимих викидів забруд- нювальних речовин із теплосилових установок, номі- нальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт, затв. наказом Мінприроди від 22.10.2008 № 541.
  2. Технологічні нормативи допустимих викидів забруд- нювальних речовин із теплосилових установок, номі- нальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт, затв. наказом Мінприроди від 22.10.2008 № 541.

 

  1. Технологічні нормативи допустимих викидів забруд- нювальних речовин із устаткування (установки) для виробництва цементного клінкеру в обертових випа- лювальних печах, виробнича потужність яких переви- щує 500 тонн на день, затв. наказом Мінприроди від 20.01.2009 № 23.

 

  1. Технологічні нормативи допустимих викидів забруд- нювальних речовин з устаткування (установок) для ви- робництва нормального електрокорунду в дугових три- фазних руднотермічних печах при плавленні «на ви- пуск», затв. наказом Мінприроди від 05.10.2009 № 524

 

  1. Технологічні нормативи допустимих викидів забруд- нювальних речовин в атмосферне повітря із котелень, що працюють на лушпинні соняшника, затв. наказом Мінприроди від 13.10.2009 № 540

 

  1. Технологічні нормативи допустимих викидів забруд- нювальних речовин від коксових печей, затв. наказом Мінприроди від 29.09.2009 № 507

 

  1. Закон України «Про охорону навколишнього природно- го середовища» вiд 25.06.1991 № 1264-XII (із змінами).

 

  1. Закон України «Про охорону атмосферного пові- тря» вiд 16.10.1992 № 2707-XII (у редакції Закону № 2556-III від 21.06.2001, із змінами).
  2. Приміський В.П. Багатоканальний газоаналітичний комплекс для оптимізації процесу горіння і еколо- гічного моніторингу сміттеєспалювального виробни- цтва // Науковий вісник НТУУ «КПІ» «Приладобуду- вання». — 2002. — № 24. — С. 93—98.
  3. Безрук З.Д., Дашковський О.А.,Бородавка В.П. і др. Еколого-технологічний газоаналітичний комплекс / Патент України 65505А, Бюл. 3, 2004.

11. Мовчан Н.М., Безрук З.Д., Дашковский А.А., При- миский В.Ф. Выбросы в атмосферу: все под контро- лем // Твердые бытовые отходы. — 2007. — № 1. — С. 24—25. 12. Федченко Е. А., Шаталов М. Г., Сурин Р. Н., При- миский В. Ф. Система экологического монито- ринга коксохимического производства // Эко- логия и промышленность. — 2007. — № 3. — С.