Новини

Екологічна звітність та її зміст для підприємств різних класів небезпечності»

Крот Юлія

 

Екологічна звітність на підприємстві відносить до не фінансової звітності та є обов’язковою. За відсутність екологічної звітності або дозвільної документації підприємство зазнає санкцій та сплачує штрафи. Екологічна звітність несе у собі інформацію про діяльність підприємства за поточний рік в сфері екології. Навіщо існує екологічна звітність та яка її роль. По закінченню року кожне підприємство платить екологічний податок з розрахунку на кількість тон забруднюючих речовин, що викидається у навколишнє середовище. Цей екологічний податок формує грошовий фонд з якого потім фінансові потоки розподіляються на компенсацію за забруднення і спрямовується на покращення стану навколишнього середовища. Також ця інформація дає змогу країні формувати умови продажу купівлі забруднюючих речовин на міжнародному ринку.

Екологічна звітність базується на трьох основних складових – повітряне середовище, водне середовище та утворених відходів. Звітність включає в себе наступні документи :

  1. Пов’язані в атмосферним повітрям:
  • Форма 2 ТП повітря « Звіт про охорону атмосферного повітря». Така форма подається кожного року щорічно до 20 січня в Управління державної статистики. У цьому щорічному звіті підприємство показує результати інвентаризації забруднюючих речовин в атмосферне повітря по кожній речовині, що вони викидають. Результатами є кількість тон на рік. В свою чергу служба статистики формує звіт і на міжнародному рівні показує загальний показник країни по забрудненню. З цих даних уже формуються рішення скільки по Кіотському протоколу країна може продати чи купити, в залежності від рівня забруднення, невистачаючих чи надлишкових тон забруднюючих речовин.
  • Дозвіл на викиди в атмосферне повітря. Без цього документу підприємство не має права працювати і здійснювати планову діяльність. Тут процедура відбувається так, що підприємство або уповноважені на це особи, тобто ті, що мають право розробляти документацію та лабораторії, що мають право проводити виміри забруднюючих речовин, готують документацію в якій проводять інвентаризацію забруднюючих речовин в атмосферне повітря і потім обґрунтовують ці викиди. Такий документ подається в місцеве управління екології або обласний департамент екології та природніх ресурсів по місцю їх фактичного знаходження. Для всіх підприємств є необхідним подати об’яву в місцеву газету про те, що вони мають намір отримати дозвіл на викиди. І протягом тридцяти календарних днів органи місцевого самоврядування повинні видати лист про реакцію громадян. Якщо звернень за цей період не було, тоді проблем немає, якщо ж ці звернення були, то підприємства повинні вирішити і погодити з громадянами свої дії, які будуть сприяти позитивному рішенню громадян. Наступним кроком відбувається подача документів у яких проводяться розрахунки забруднюючих речовин та обґрунтування цих розрахункових величин. Тут уже відбувається розділення підприємств на різні класи небезпечності. Для 3 класу небезпечності, тобто ті, які не перевищують порогових значень потенційних викидів ( вимірюються в тонах на рік) для взяття на державний облік, проводяться прості вимірювання і ведеться розрахунок викидів за певними методиками. Тобто відбувається спрощена процедура.

 

Екологічна звітність та її зміст для підприємств різних класів небезпечності

Екологічна звітність та її зміст для підприємств різних класів небезпечності

Підприємство другого класу небезпечності відрізняється тим, що вони перебільшують ці порогові значення. Для таких підприємств уже додатково готується документ в якому обґрунтовується розсіювання забруднення речовин. Тут залучається до роботи Центральна Геофізична Обсерваторія, яка надає фонові концентрації за місцем знаходження об’єкта. Тобто на карті в межах санітарно-захисної зони проводяться розрахунки викидів забруднюючих речовин від підприємства  і порівнюються з фоновими концентраціями.

Якщо другий клас небезпечності – ц ті підприємства, які перевищують порогові значення, тоді що ж за підприємства першого класу небезпечності. Першого класу небезпечності – це підприємства, які також перевищують ці порогові значення. Але Міністерством охорони навколишнього природного середовища України був створений наказ в якому є перелік виробництв та технологічного устаткування, які підлягають до впровадження найкращих доступних технологій та методів керування. Тобто, на такі підприємства необхідно постійно встановлювати очисні споруди, фільтри, модернізовувати обладнання. Тобто, це є небезпечні підприємства, які стоять на особливому контролю у держави. Що таке особливий контроль. Для підприємств дозвіл на викиди погоджує не лише обласний департамент екології та природніх ресурсів, а й Міністерство екології та природніх ресурсів. Також в матеріалах дозволу на викиди повинно обов’язково прописуватись, не лише кількість викидів забруднюючих речовин, а й фінансові підрахунки затрати підприємства на встановлення технологічного обладнання для модернізації підприємства. І цей дозвіл на викиди необхідно підприємству отримувати раз в три роки. Наприклад, для підприємства другого класу небезпечності такий самий дозвіл необхідно оновлювати раз в 7 років, а для підприємства третього класу небезпечності він може бути виданий не необмежений термін.

Прикладом третього класу небезпечності можуть бути невеликі ресторани, котельні, СТО і т.д.  До другого класу небезпечності можуть відноситись великі котли, потужністю декілька мега ват, також підприємства напрямку агро, комунальні підприємства і т.д. До першого класу небезпечності можуть відноситись великі металургійні заводи, тепло енерго станції, ливарні заводи для лиття чорних металів.

  • Паспорт газоочисних установок (ГОУ). Цей документ затверджується на підприємстві і проводиться така паспортизація в залежності від змін технології виробництва. При цьому Перевірка ефективності газоочисних установок повинна проводить щорічно спеціалізованими лабораторіями, протоколи вимірювань яких зберігається на підприємстві до перевірки екологічною інспекцією. У цьому документі обґрунтовуються викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин без ГОУ, і потім уже із ввімкненою ГОУ проводяться такі ж виміри. В результаті методичних розрахунків виводиться ефективність ГОУ і паспортизується.
  1. Пов’язані з відходами утвореними на підприємстві
  • Декларація про відходи. Декларація про відходи не є таким великим і моторошним документом як дозвіл на викиди. Але тут є свої складнощі. Декларація про відходи містить в собі інформацію скільки відходів було утворено підприємством за рік, і чи є залишкові відходи. Залишкових відходів не повинно міститись на підприємстві, якщо підприємство не хоче платити. При цьому в декларації зазначені всі види відходів: наприклад металобрухт,люмінесцентні лампи, папір і так далі. Кожний вид відходів має свій код, який присвоюється згідно державному класифікатору відходів, та свій клас небезпечності. І при цьому на кожен вид відходів повинен бути вказаний номер договору та назву компанії, що вивозить та утилізовує ці відходи. Така декларація подається кожного року підприємством в Управління або Департамент екології обласної чи місцевої державної адміністрації. За умови, якщо відходи зберігаються більше двох років, то підприємству необхідно отримати паспорт місць видалення відходів, який погоджується Держпроспоживслужбою. В такому паспорті зазначається вид відходу за його кодом, якісні та кількісні характеристики відходів, походження, а також інформацію про місце збереження, технічні характеристики цього майданчика та контроль про безпечну експлуатацію обраного місця.
  • Форма 1 ВТ відходи та форма 1 відходи. Ці форми також мають ще одну назву — облік відходів та пакувальних матеріалів та тари. Відрізняються вони тим, що перша форма – це квартальний звіт підприємства і ведеться він виключно на підприємстві, потім на основі цієї форми створюється наступна форма. Форма 1 відходи – це щорічний звіт утворення відходів підприємством. Цей звіт обов’язково необхідно потрібно реєструвати в управлінні державної статистики. Використовуються такі типи звітності для ведення державного обліку і паспортизації відходів, за цими звітами також можна проводити контрольні перевірки на відповідність дійсності документованих відходів і реальних. На основі цієї звітності формується технічна документація у якій описується інвентаризація відходів, реєструються картки місць утворення перероблення та видалення відходів, потім проводиться обґрунтування утворення відходів та затверджуються ліміти і отримується дозвіл на  поводження з відходами і упаковкою. Також за рахунок звітності відходів заповнюються звітності для транскордонних перевезень відходів – це правило застосовується для 1 класу небезпечності підприємства. Зміст же такого типу звітності майже не відрізняється від змісту декларації про відходи, єдине, що не прописується у такої форми звітності-це компанії перевізники та утилізуючи компанії, що займаються поводженням з відходами – це можуть бути або саме підприємство, що утворює відходи, або компанія субпідрядник.
Екологічна звітність та її зміст для підприємств різних класів небезпечності

Екологічна звітність та її зміст для підприємств різних класів небезпечності

3.Пов’язані з водоспоживанням:

  • Дозвіл на спеціальне водокористування. На відмінну від дозволу на викиди в атмосферне повітря, який описується для кожного класу небезпечності зі своїми нюансами та видається з різними термінами придатності, дозвіл на спеціальне водокористування для підприємств всіх класів небезпечності діє протягом трьох років. Видає цей дозвіл Агенство водних ресурсів України. Такий дозвіл містить наступну інформацію:
  • обсяги води, які йдуть на забор з поверхневих та підземних джерел
  • показники обсягів використання води на власні потреби пораховані окремо з поверхневих джерел, підземних джерел і від іншого водокористування
  • ліміти скидання забруднюючих речовин – тут мається на увазі гранично допустимі скиди речовин із зворотними (стічними) водами у поверхневі водні об’єкти окремо для кожного водовипуску
  • Відомості щодо природоохоронних заходів – в обґрунтуванні отримання дозволу на спеціальне водокористування повинні обов’язково прописуватись умови, які необхідно дотримуватись підприємству. Зазвичай ці умови стосуються раціонального використання водних ресурсів, охорона та відтворення водних ресурсів, дотримання умов експлуатації свердловина та дотримання санітарно захисної зони, ведення первинного обліку водокористування та економічне використання водних ресурсів.

Для  підприємств 1 класу небезпечності необхідно також повне дослідження та опис водоочисних установок, що існують на підприємстві та план їх оновлення і модернізації.

  • Нормативний розрахунок водоспоживання та водовідведення. Частота звітності цього документу раз в два роки і подається він в Басейнове управління водних ресурсів (БУВР). Нормативний розрахунок – це інформація, яка також прописується і визначається в дозволі на спеціальне водокористування.
  • Форма 2-ТП водного господарства. Такий тип звітності подається щорічно до Басейнового управління водних ресурсів для проведення статистичних розрахунків та внесення об’ємів водозабору та скидів. Форма 2-ТП має такий самий формат як аналогічна форма для повітря та для відходів. Тобто – це звітний документ, що несе в собі інформацію про об’єми використаної, спожитої та зворотної води. Для першого класу небезпечності такий звіт повинен проводиться щоквартально. Також, коли здійснюється подача форми 2-ТП в Державні органи, то обов’язково підприємство проходить перевірку на хімічний аналіз стічних вод та хімічний аналіз зливових вод, а також проходить перевірку на наявність документів, що показуються проходження хімічного аналізу підприємством щомісячно для стічних вод і щоквартально для зливових вод.
  • Умови на скиди та ліміти на споживання води. Ці форми звітності, а точніше ця нормативно-дозвільна документація видається і затверджується місцевим Водоканалом щорічно. Тобто підприємство подає звітну інформацію про кількість та вміст використаної води, Водоканал видає їм погодження на такі самі скиди чи на інші в залежності від того чи збільшувало свої об’єми підприємство і чи встановлювало воно водоочисні споруди.
  • План-графік аналітичного контролю за скидами забруднюючих речовин з стічними водами на поточний рік. План-графік аналітичного контролю за скидами забруднюючих речовин з стічними дощовими водами на поточний рік. Ця форма звітності повинна проходити щорічно та подається і перевіряється місцевим водоканалом та Державною екологічною інспекцією.

Недоліками системи екологічної звітності в Україні та погодженням нормативно дозвільної документації є  те, що підприємство не завжди може собі дозволити оплачувати співробітника, який буде відповідати за екологічні питання  ( це стосується малих або старих не рентабельних підприємств), тому їх екологічна звітність або відсутня або, як показує досвід, знаходиться на етапі розробки, що нашим законодавством робить можливим подальшу їх роботу в таких умовах. Також складним моментом в розробці дозволів на викиди, скиди та відходи є дуже багато підводних каменів та бюрократичних складних систем, що призводить до уповільнення отримання дозвільної документації та подачі звітної документації. Прикладом таких проблем може бути те, що при однаковому діючому законодавстві України у всіх регіонах кожна структурна гілка, Департамент екології та екологічна інспекціями на кожному регіоні диктує свої правила оформлення, подачі та розрахунку звітності. По-перше, це затягує процес отримання дозволів на роботу підприємства (такий один дозвіл можна 2 роки намагатись отримати).. І найбільша проблема для екологів в екологічній звітності – це звичайно те, що в Україні не існує електронної подачі документів, тому для оформлення всієї екологічної звітності підприємству необхідно витрачати щоразу велику кількість паперу.

Екологічна звітність – це не лише те, що стосується навколишнього середовище. Це дуже важлива складова підприємства, яка несе в собі повну інформацію про виробництво та про фінансові складові системи. Так дивлячись на показники викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які розраховуються за кількістю використаної сировини за рік, можна сказати чи збільшило чи зменшило своє виробництво підприємство та кількість випущеної продукції. Тобто зробити аналіз, який буде вказувати на збільшення ціни на товар, що призводить до збереження фіксованого фінансового обороту підприємства при тому, що кількість викидів зменшилась за рахунок зменшення сировини. Це ще раз вказує на те, що екологія – це інтегральна наука. А екологічна звітність показує всі деталі виробництва та закутки підприємства. Екологічна звітність – це великий об’єм інформація, який показує життєвий шлях підприємства, його недоліки та його амбіції.

Список використаної літератури:

  1. Закон України «Про затвердження типової форми первинної облікової документації N 1-ВТ «Облік відходів                 та пакувальних матеріалів і тари»                та Інструкції щодо її заповнення» від 07.07.2008
  2. Закон України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992.
  3. Наказ Міністерства та відомств України з питань охорони атмосферного повітря «Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві» від 10.02.1995.
  4. Лист Міністерства та відомств України з питань охорони атмосферного повітря «Про виконання робіт по веденню державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» від 15.05.2002
  5. Водний кодекс України
  6. Закон України «Про затвердження Порядку ведення державного обліку водокористування»