Індекс  екологічної ефективності

Індекс екологічної ефективності (EPI) — це метод кількісного визначення та чисельного маркування екологічних показників політики держави. Цей індекс був розроблений з Пілотного індексу екологічної ефективності, вперше опублікованого в 2002 році, і розробленого для доповнення екологічних цілей, встановлених Цілями розвитку тисячоліття ООН [1].

EPI передував Індексу екологічної стійкості (ESI), опублікованому в період з 1999 по 2005 рік. Обидва показники були розроблені Єльським університетом (Єльський центр екологічного права та політики) та Колумбійським університетом (Центр міжнародної інформаційної мережі про земну науку) у співпраці з Всесвітній економічний форум та Спільний науково-дослідний центр Європейської комісії. ESI був розроблений для оцінки екологічної стійкості відносно шляхів інших країн. Через зміщення фокусу у групах, що розробляють ІСІ, ІПР використовує орієнтовані на результати показники, потім працює як орієнтир, що може бути легше використаний розробниками політики, екологічними вченими, адвокатами та широкою громадськістю. [2] Інші провідні індекси, такі як Глобальний індекс зеленої економіки (GGEI) [3], забезпечують комплексний показник екологічної, соціальної та економічної динаміки національних економік. GGEI використовує дані EPI для екологічного виміру індексу, одночасно надаючи оцінку ефективності секторів ефективності (наприклад, транспорту, будівель, енергетики), інвестицій, зелених інновацій та національного лідерства щодо зміни клімату.

У січні 2012 року було опубліковано чотири звіти EPI — Пілотний індекс екологічної ефективності 2006 року [4] та Індекс екологічної ефективності 2008, 2010 та 2012 років. [5] [6] Для звіту за 2012 рік було розроблено нове «Пілотне трендне EPI» для ранжування країн на основі змін в екологічній діяльності, що відбулися за останнє десятиліття, що дозволило встановити, які країни покращуються, а які — зменшуються. [7]

У рейтингу EPI за 2014 рік першими п’ятьма країнами були Швейцарія, Люксембург, Австралія, Сінгапур та Чехія. Найнижчі п’ять країн у 2014 році були Сомалі, Малі, Гаїті, Лесото та Афганістані. Великобританія посіла 12-е місце, Японія — 26-е місце, США — 33-е, Бразилія — ​​77-е, Китай — 118-е, а Індія — 155-е. [8] П’ятьох кращих країн, що базуються на їхньому дослідженні EPI в 2012 році, були Естонія, Кувейт, Сальвадор, Намібія та Конго. [9]