Екологія (від грецького: οἶκος, «будинок» або «навколишнє середовище»; -λογία, «вивчення») [A] — галузь біології , яка вивчає взаємодію між організмами та їх середовищем. Об’єкти дослідження включають взаємодію організмів один з одним і абіотичні компоненти їх середовища. Предмети, що представляють інтерес, включають біорізноманіття, поширення, біомасу та популяції організмів, а також співпрацю та конкуренцію в межах та між видами. Екосистеми — це динамічно взаємодіючі системи організмів, спільноти, в яких вони складаються, і неживі компоненти їхнього середовища. Екосистемні процеси, такі як первинна виробнича діяльність, педогенез, цикл харчування та будівництво ніш, регулюють потік енергії та матерії через середовище. Ці процеси підтримуються організмами з особливими рисами життя. Біорізноманіття означає різновиди видів, генів та екосистем, покращує певні екосистемні послуги.

Екологія не є синонімом природоохоронного природознавства, природознавства та природознавства. Це збігається з тісно пов’язаними науками еволюційної біології, генетики та ethology. Важливим акцентом для екологів є покращення розуміння того, як біологічне різноманіття впливає на екологічну функцію.

Екологи намагаються пояснити:

Життєві процеси, взаємодії та адаптації

Рух матеріалів і енергії через живі громади

Сукце́сія (від лат. succesio — наступність, спадкування) розвиток екосистем

Багатство та розподіл організмів та біорізноманіття в контексті навколишнього середовища.

Екологія має практичне застосування в біології збереження, управління водно-болотними угіддями, управління природними ресурсами (агроекологія, сільське господарство, лісове господарство, агролісництво, рибальство), містобудування (міська екологія), здоров’я громади, економіка, фундаментальна та прикладна наука та соціальна взаємодія людини (екологія людини ) Наприклад, підхід «Кола сталого розвитку» розглядає екологію як «навколишнє середовище». Це не розглядається як окреме від людини. Організми (в тому числі людина) та ресурси складають екосистеми, які, у свою чергу, підтримують біофізичні механізми зворотного зв’язку, які усереднюють процеси, що діють на живі (біотичні) та неживі (абіотичні) компоненти планети. Екосистеми підтримують життєзабезпечуючі функції та виробляють природний капітал, як виробництво біомаси (харчування, паливо, волокно та ліки), регулювання клімату, глобальні біогеохімічні цикли, фільтрація води, формування ґрунту, контроль за ерозією, захист від паводків та багато інших природних ознак наукової, історичної, економічної чи внутрішньої цінності.

Слово «екологія» («Ökologie») було  вперше запропоновано в 1866 році німецьким вченим Ернстом Хеккелем. Екологічна думка є похідною від встановлених течій у філософії, зокрема з етики та політики [2]. Давньогрецькі філософи, такі як Гіппократ і Арістотель, заклали основи екології у своїх дослідженнях з природної історії. Сучасна екологія стала набагато суворішою наукою наприкінці 19 століття. Еволюційні концепції, що стосуються адаптації та природного відбору, стали основою сучасної екологічної теорії